Блог учителя початкових класів Линник Н. Ю.: 2016

понеділок, 28 листопада 2016 р.

Виховна година „Пожежники на захисті життя і здоров’я людей”

Підготувала і провела: вчитель початкових класів Линник Н. Ю. Торговицької ЗШ І-ІІІ ст..

ім.. Є. Ф. Маланюка Торговицького НВО

Мета. Формувати в учнів уявлення про професію пожежного, причини виникнення пожежі в побуті та її наслідки. Вчити учнів правильно діяти у разі виявлення пожежі вдома. Розвивати навички самозахисту в умовах пожежі. Виховувати розсудливість, почуття відповідальності за свої вчинки, повагу до людей праці.

Хід заняття

І. Оголошення теми та мети заняття.

ІІ. Створення проблемної ситуації.

- Вчора знайомий лікар розповів мені страшний випадок про маленького хлопчика, який ледве не згорів. Хочете послухати цю історію?

На сірниковій фабриці зробили маленького Сірничка, поклали у коробку разом з іншими сірниками і відвезли до крамниці. Цю коробку сірників купила мама маленького хлопчика.

- Хто знає, навіщо потрібні сірники вдома?

- Так, сірники допомагали мамі і їсти зварити, і білизну випрати, і тепло в кімнаті створити.

Нашому Сірничкові теж дуже хотілося чимось допомогти мамі. Він мріяв, що вона вийме його з темної коробки, запалить вогонь, приготує вечерю. І вся сім’я питиме чай із солодким варенням та пиріжками. Всім буде весело і затишно.

Але трапилось інакше.

Мама вранці пішла на роботу і сказала синові: „Не бери до рук сірники”. Але маленький хлопчик забув мамин наказ. Він ще не знав, що вогонь може бути злим.

Хлопчик дістав нашого сірничка і почав черкати ним по коробці, як це робила мама. Сірничок спочатку зрадів: нарешті здійсниться його мрія. Але потім злякався: хлопчик бавився вогником, поки не обпік пальці. Він скрикнув від болю і впустив Сірничка.

- Ой, що ти робиш! – закричав Сірничок. Але було вже пізно. Вогник зачепив папірець на підлозі.

Потім вогонь перекинувся на фіранку. Загорілися дерев’яні меблі і підлога. Хлопчикові стало жарко і страшно. Дим заважав йому дихати, щипав очі.

Що робити?

Маленький хлопчик розгубився, він ще не знав, що треба звернутися по допомогу до сусідів, викликати пожежників за телефоном 01. Замість цього він заховався під ліжко. Та вогонь і дим знайшли його й там. Хлопчик кашляв, кричав, плакав від болю. Врятували його пожежники. Хтось із перехожих побачив пожежу і зателефонував за номером 101.

Пожежники приїхали на великій пожежній машині і погасили страшний вогонь. Хлопчика відвезли до лікарні. Зараз він одужує і хоче вивчити правила пожежної безпеки. Він попросив надіслати йому ці правила.

ІІІ. Мозковий штурм „При пожежі потрібно...”

ІV. Вивчення правил пожежної безпеки.

1. Як запалиш сірника, може трапитись біда.

2. Від вогню ти не ховайся, а тікай і клич людей.

3. 101 ти викликай і адресу свою дай.

V. Формування навичок протипожежної безпеки.

Гра „Телефон 101”.

Діти вчаться набирати номер, називати адресу.

- Але запам’ятайте ще одне дуже важливе правило: ”Даремно пожежників не турбуй!”.

Через пустуна, який навмисне викличе пожежників, може згоріти якийсь будинок, бо вони не встигнуть туди вчасно приїхати.

VІ. Розповідь про пожежників.

VІІ. Читання віршів.

І дорослі, і діти це знають:

Наші предки в печерах жили,

Скільки лише себе пам’ятають,

Із вогнем вони дружбу вели.

Із вогнем, що у люту негоду

Біля вогнища всіх зігрівав,

Що людському великому роду

В холоднечу загинуть не дав.

То ж його берегли, як уміли,

Усесильний гарячий вогонь.

І хоч тисячі літ відшуміли

Люди й досі шанують його.

Стала людина стосила

Відтоді, як вогонь приручила.

Але іншим буває вогонь –

Злим, як змій, і жорстоким, як ворог.

Не зігріє він наших долонь –

Може все спопелити на порох.

Вогню боятися не треба,

Якщо порядок вдома в тебе,

Якщо працюють справно речі:

Магнітофони, праски, печі,

І телевізор, й газ плита –

Пожежа в дім не завіта!

Якщо підете в гості з дому,

Надовго до своїх знайомих,

Про газ та струм не забувайте,

Ретельно все перевіряйте,

Без догляду не залишайте,

Споживачі всі вимикайте!

Якщо в сім’ї маленькі діти

І вміють сірники палити ,

То пустощі з вогнем завжди

Привести можуть до біди .

Дітей самих не покидайте

І сірники в них відбирайте!

Якщо колись в якусь годину

Ви десь помітили жарину -

Жарину швидко погасіть,

Із іскри може все згоріть .

І в час, коли пожежа враз

Займеться на очах у вас,

Не панікуйте і завчасно

Придайте справжній вогнегасник.

Лиш той, хто про безпеку дбає,

Проблем з пожежами не має!

У світі безліч речовин –

І спирт, і газ, також бензин

Одну загальну рису мають:

Із іскри навіть вибухають.

Ці речовини пам’ятайте

Й подалі від вогню ховайте!

Вивчіть правила пожежні,

Будьте завжди обережні.

VІІІ. Розучування частівок.

Якщо виникла пожежа,

Всюди полум’я і дим,

Побіжіть до телефону

Та дзвоніть на „101”.

Діти, всім вам знати варто,

Що з вогнем погані жарти,

Будьте всюди обережні –

Вивчіть правила пожежні!

Запальничка, діти, теж

Є причиною пожеж.

Пам’ятай, дитино кожна:

З нею гратися не можна!

Грались діти сірниками,

Не послухалися мами.

А тепер вони в лікарні

Лікують опіки і травми.

Бережіть свою природу,

Не давайте звірям турботу,

Вогнище, яке не згасить,

Знищить ліс, а не прикрасить!

Хай дитина знає кожна –

Жартувать з вогнем не можна!

ХІ. Вікторина „Хто краще знає правила протипожежної безпеки”.

- За яким номером телефону потрібно звертатися у випадку виникнення пожежі? (101).

- Яку роль відіграє специфічний запах газу?

- Чому не можна гасити пожежу на електроприладах водою?

- Що трапиться, якщо в електрочайнику википить вода?

- Що слід зробити, якщо в квартирі чути запах газу?

- Що може статися через витік газу?

- Як погасити полум’я на людині?

- Що потрібно зробити перед тим, як вийти з дому?

Відкрита виховна година: «Памяті жертв голодомору»

Тема. „ Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій...

Голод... голод..." (Б. Олександрів)

Мета. Ознайомити учнів початкових класів із жахливими роками голодомору в Україні. Допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор.

Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.

Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

Матеріал. „ Хліба" ( бабусина розповідь )

Обладнання. Записи на дошці:„Немов прокляття, ожива

Рік тридцять третій...

Голод... голод..."

(Б. Олександрів)

«Мелодія Скорика», ілюстрації, хліб на рушнику, свічка, колоски.

Вступне слово вчителя:

- Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі!

(Проношу поміж рядами хлібину.)

- Що ви відчули?

- так це пахне хліб…. Як тепло пахне хліб!

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

Ведуча1: Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Хліб - багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Ведуча 2: Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб - це спокій, мир, життя.

Хліб - це справжня радість.

Вчитель: - А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі.

- Мова сьогодні йтиме про рік 1933...

Рік пам'ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР

Розповідь вчителя:

Голодомор - бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ. Історики називають різні цифри жертв голодомору. Але всі вони страшні. У світі не зафіксовано голоду подібного тому. Тільки вдумайтеся: вимерло в нашому краї до 10 млн. людей. Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйноване.

( розгляд ілюстрацій)

Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

- Послухайте розповіді про ці трагічні сторінки історії українського народу.

Читання твору „ Хліба" (бабусина розповідь)

Зимові сутінки швидко огортають моє село. Темно. Холодно. І голодно.

— Мамо, шматочок хліба дайте!

— Спи, моя дитино, спи. Завтра тато принесе.

З горем пополам засинаємо. Але сон той такий неспокійний, ніч така довга. Сниться чудова біла паляниця. Чую її запах. Хочу взяти шматочок хліба, простягаю руки... Але це тільки сон.

Зранку з Аркадієм збираємося до школи. З'їли по декілька ложок юшки,

Яку зварили мама, вкинувши в окріп декілька промерзлих гнилих картоплин.

Трохи вгамували голод. Біжимо до школи, але настирливі думки про шматочок запашного хліба не залишають нас.

— Мамо, тату, хлібця, тільки кусочок хлібця.

— Ой, діти, мої діти, ще трішки почекайте. Прийде весна-красна, буде нам трохи легше.

Але сил чекати ту весну-рятівницю все менше й менше. Сьогодні вже зовсім знесилів Володя. Опух, не може встати, ледь-ледь говорить.

— Мамо, мамочко, я дуже хочу молочка. Як би мені добре стало

відразу, якби ви дали мені трішечки молока.

Мама схоплюється з місця, де й сили беруться. Хапає склянку й біжить до сусідів. Прибігає до однієї хати.

— Тітонько Марфо, дайте молочка крапельку, Володя просить, дуже йому погано, врятуйте, дайте хоч трішечки!

— Немає, Маруся, немає...

Біжить наша мама на другий кінець села.

— Дайте молока...

Везуть на візочку свого померлого батька.

— Царство небесне!

А вдома ще малеча пухне з голоду. Коли, нарешті, сказали, що дошкільнят можна віддати до колгоспних ясел і їх там будуть підгодовувати. Віддали Василька і Клавку.

Через декілька днів біжу до школи, а дорога проходить мимо тих ясел,

чую:

— Олю, Олю, ось візьми, це я тобі приберіг.

Василько виймає з-за пазухи малесенький клаптик паперу. Розгортаю його, а там — справжній скарб: затірочка — борошняна кулька завбільшки з вишню.

— Їж, Олю.

Зі слізьми змішану, ковтаю ту затірочку. Похиливши голову. Тепер уже не біжу, а ледве шкандибаю далі, до своєї школи, щоб вчити там вірші про батька Сталіна, щоб славити його з ранку й до вечора, дякувати йому за щасливе наше дитинство, а ще, всупереч всьому — чекати весни, чекати нового врожаю і ще чогось чекати, чекати.

І ось вона — весна! Сонце потроху зігріває землю, а заодно й душі людські.

З'являється вже й молоденька лобода. Швиденько назбираємо її, насічемо та й смажимо січеники. Смачно. Веселіше починають бігати наші ніжки. Якось тримаємося.

За весною і літечко не забарилося. Ось уже й урожай пшениці час збирати. Зібрали, намолотили, змололи борошна. Мама пече хліб. Поклала паляницю на стіл і аж тепер заходиться в розпачливому запізнілому зойку:

— Дітоньки, мої дітоньки... Ви ж так просили хлібчика. Простіть мене, мої дорогі!

І такий запашний, такий жаданий хліб, политий гарячими слізьми, обпікає нам. живим, серця і душі.

- Який настрій переважає в цьому оповіданні?

- Що найбільше схвилювало ваше дитяче серденько?

- Скажіть, чому бабуся до дрібнички пам'ятає дні свого життя 1933 року?

- Як ви гадаєте, від чого застерігає ця розповідь?

- Як ви міркуєте, чи залежить щось від кожного з нас, щоб таке горе ніколи не повторилось?

Хвилина памяті( запалимо свічку).

« Квіти-незабудьки» (діти прикріплюють на стенд із картою України власноруч виготовлені «квіти-незабудьки») Квіти діти виготовляють на уроках трудового. На голубий пятипелюстковий фон наклеюють жовту серцевину, в ній діти записують слова: «пам’ятаємо», «на забудемо», «знаємо», «голодомор 1933»

- Страшний час ... Замучені голодом, люди мерли, і їх не було кому ховати. Їх просто вивозили за місто чи село, складали у ями і закопували... їм не ставили поминальних свічок і хрестів, їх не проводжали рідні...

- Горить свічка пам' яті...

- Підведімося, схилімо голови й пом'янімо тих, кого забрав з життя голод.

Читання учнями напам'ять віршів

Під музику « Мелодія Скорика»

Ведучий 1: Як глухо повсюди! Як мертво, як тихо!

З лопатою ходить обідране лихо.

В двори заглядає, до кожної хати.

Голосить над вмерлими дітками мати.

Ведучий 2: Квилить, ніби чайка, і руки ламає.

Ой, горе зловісне, ой, горе безкрає!...

Ні ляльки в селі, ні малого хлоп'яти...

Лиш там, на горі, вітряки розіп'яті.

(Микола Щербак)

Ведучий 1: Це остання хлібина, остання..

Очі горем налиті вщерть.

Батько і діти не їли зрання

Це остання хлібина, остання…

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку.

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку

Умирати вже вам пора...

Ведучий 2: Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить...

Сиве око, сліпе, незряче.

Але серце його козаче

Б'ється рівно і хоче жить...

Стали кожному крихти в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою - клекіт орлій,

А на вигоні - трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів...

Ведучий 1:... Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій…

Голод... голод...

В історії ж пером швидким

Писались гімни і хорали,

А ці пекучі сторінки...

В руках, що виростили хліб,

Не залишили і зернини.

Учениця: Ні, рід наш в горі не осліп –

Ти все згадаєш, Україно,

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам. ...

Хоч радість легше пам'ятать.

Та треба пам'ятать і горе.

Вчитель: Сумні спогади і у ваших прадідусів та прабабусь.

Розпитайте їх про ті жорстокі часи.

Підсумок

Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Молитва за Україну

(читають учні)

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я квітучий

Рідний образ твій.

На зелених схилах

Стародавня Русь

Україно мила.

За тебе молюсь.

Я молюся Богу

За дітей своїх.